Голодний голодомор 33-го

          

 27 листопада зібралося багато киян, щоб спільно вшанувати пам'ять жертвам Голодомору. Один зі свідків цих страшних подій розповідав: «Ноги пухли. І я уже ходив, тримаючись за паркан і стіни, там, де вже лежали мертві. Я не надіявся, що виживу. Та мука го

Голодомор 1932-33 років — одна з найстрашніших сторінок історії українського народу. Це історія геноциду проти квітучої нації, що жила на родючій землі. Тоді, у ті роки, весь хліб, який виростили українські селяни, з України було вивезено, і тисячі людей пухли та вмирали з голоду, втрачаючи своїх дітей. Страшнішого, здається, у світі бути просто не може!

Моя родина була не виключенням. Мої батьки розповідали, що в родині моєї бабусі була корова, яку вони ховали. Завдяки їй вони вижили.

Україна всі роки незалежності йде довгим шляхом досліджень, осмислення та визнання Голодомору геноцидом українського народу. В Україні триває кропітка дослідницька й інформаційна робота, пошук кваліфікаційного визначення трагедії. Наша країна також намагається якнайширше донести інформацію про Голодомор до світового співтовариства. За ці роки парламенти 11 країн окремими актами визнали Голодомор геноцидом, в 70 країнах було визнано історичний факт Голодомору. В Україні лише 2006 року Голодомор отримав належну оцінку – його визнали геноцидом проти українського народу на законодавчому рівні.

Березень театру: радянський і український «Березіль»

 Постать Леся Курбаса та його театру в історії української акторської сцени.

Перша половина XX століття в історичні долі Україні тяжіє своїми демонстративними рисами до образу нагромадження, механізації, індустріалізації та технічного перенавантаження. Тому мимовільно в нашій уяві складається прототип «залізного» століття, яке охоплює усі сфери людського життя: від промисловості до культури.

Духовні надбання в цьому ракурсі постають особливо трагічно. Воно і є так, бо про який культурний прогрес можна говорити, коли нещадна радянська «машина» поїдала останні паростки української самобутності?

Але чорне тло ніколи не буває абсолютною безоднею, в якій, якщо уважно придивитися, завжди є яскраві, хоча й ледве помітні зірки. Такою зіркою, насильно відретушованою червоними кольорами, можна назвати і відомого українського актора та режисера Леся Курбаса, який своєю творчістю ставив під сумнів тотальність культурних забігань радянської влади. Його театр «Березіль» , на думку Н.Корнієнко, «міг  би зв'язати наше минуле через пам'ять про містерію і наше завтра».

Містерійну природу курбасового театру усвідомлювали не лише дослідники, а й сучасники, на думку яких у містерійному ключі, у жанрах дотичних до містерії (враховуючи похідні від містерії тріумфально-апофеозні видовища), Курбас та його учні в керованому ним театрі вирішували такі вистави: "Чорна Пантера і Білий Ведмідь", "Великий льох", "Йоля", "Цар Едіп", "Різдвяний вертеп", "Гайдамаки", "Свобода", "Жовтень", "Новий Месія", "Джіммі Гіґґінс", "Жакерія", "Напередодні", "Народний Малахій", "Диктатура", "Машиноборці", "Маклена Ґраса".

У ХІХ столітті в Україні водночас із спробами створення національного міфу і святого письма пробудився й інтерес до містерії - і не лише у відродженні інтересу до вертепу, а й у дотичній до театрального жанру містерії "Великий льох" Т.Шевченка (1845), яку Є.Маланюк називав "символом саме культури нашої землі", "Іродова морока" - "святочное представление" Пантелеймона Куліша (1879), "Спокуса" - містерія Панаса Мирного (1901). Чільне місце серед вистав українського містерійного репертуару посідав і розпочатий 1911 року п'єсою "Гуцульський рік" цикл вистав "Гуцульського театру" Гната Хоткевича (цикл складався із чотирьох етнографічних картин, змістом яких були різдвяні і великодні звичаї, гуцульський похоронний обряд і гуцульське весілля). Всупереч зовнішній етнографічності, цей театр, безперечно, носив містерійний характер. Як не дивно, найчіткіше культи й міфи цього театру були визначені саме відступником від нього - Лесем Курбасом, який писав: "Українофільське козако- і побутолюбство далеко не вичерпує наших душевних інтересів. У формах мистецтва традиції старого українського театру зовсім не підходять до нашого репертуарного змісту. Тому хочемо творити нові цінності" - цінності нової містерії, ознаки якої чітко окреслюються у виставах очолюваного ним театру. Деякі з цих ознак можуть бути перенесені і на театральне мистецтво в цілому.

Популярний вислів "Хто платить, той і замовляє музику" є правдивим лише для доволі обмеженого кола мистецьких явищ, на які поширюється дія законів ринку. Проте, як це переконливо показує містерія, формуючи образ влади, держава та її еліта застосовують й інші важелі впливу, котрі не лише уточнюють, а подеколи й переінакшують дію наведеного закону на, здавалося б, парадоксальне твердження: "Замовляють музику одні, платять - інші". Сам факт існування містерії в її масовому варіанті є втіленням дії цього механізму. Невипадково Віктор Обюртен у перекладеній Лесем Курбасом книзі "Мистецтво вмирає" з розпачем писав: "мистецтво соціальної будуччини - це буде мистецтво на смак членів міської ради".

Лесь Курбас тяжів до монументалізму: 1927 року в журналі "Нове мистецтво", № 18 Курбас писав: "Експресивний реалізм - формула, що цього року ще більше здобула собі права на громадянство в роботі "Березолю", опертий не на індивідуальний, а соціальний досвід, опертий на активне, а не пасивне світосприймання і ставлення до життя... Відміняючись у ґротеск чи в урочисту монументальність, - цей принцип залишається і для нашого часу єдиним, що може встояти проти стабілізаторських і реконструктивних тенденцій нашого мистецтва". Це широке розуміння реалізму, на думку Й. Гірняка, згодом дало Курбасові змогу визначити творчу методу "Березоля" - "експресивний реалізм" і "монументальний реалізм". Монументальності підпорядковані були вистави очолюваного Курбасом театру: вже названі на початку "Гайдамаки", "Джіммі Гіґґінс", "Жовтневий огляд", "Диктатура"...

Чи був шлях творення монументального містерійного театру специфічним лише для України і для Курбаса? Ні, адже не лише Курбас з Юрою марили монументальним театром. Вчитаймося в присвячені цьому типові театру рядки і у низку порівнянь, що характеризують цей театр: "Монументальний театр, - писав Жан Жене, - стиль якого ще тільки належить знайти - має бути таким само величним, як Палац Правосуддя, як пам'ятник мертвим, собор, парламент, військова школа, урядова резиденція, таємні лабіринти чорного ринку або ринку наркотиків, обсерваторія. І функція його полягає в тому, щоб одночасно бути усім цим, але на свій особливий лад: розташовуючись на цвинтарі або поряд з піччю крематорію біля димаря, похилого і фалічного". Саме таким і намагався бути містерійний театр Курбаса: "одночасно бути усім цим, але на свій особливий лад".

Курбасівський знаменитий театр "Березіль" (1992-1933) став розвідником у світі нової театральної мови, нової семіотики. Лесь Курбас синтезує містерію з театром новітніх інтелектуальних технологій і чуттєво-психологічних осяянь. Його кращі вистави: "Макбет" Шекспіра, "Гайдамаки" за Шевченком, "Газ" Кайзера, "Джіммі Гіґґінс" за Сінклером; вистави за п'єсами видатного українського драматурга Миколи Куліша та ін., - футуро-тексти Культури, які ніби "передбачили" пошуки Єжи Гротовського, Пітера Брука, Інгмара Бергмана, зайвий раз наголосивши на єдиних фундаментальних законах художньої самоорганізації.

Лесь Курбас - фігура світового контексту, один з лідерів українського Розстріляного Відродження, який ламав стереотипи, не думаючи про інквізицію реальності.

Іван Франко і національне відродження України

Вічний революціонер, Прометей, Мойсей, Каменяр... Він же - український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч... Другий перелік слів розкриває його діяльність, а перший – стан душі...

Культурне надбання нашого народу має важливе значення для духовної та соціальної розбудови України. Тому доречно буде почати замислитися, зокрема, і над спадщиною Івана Яковича Франка. Зі школи в нашій уяві Франко асоціюється з такими творами як "Мойсей", "Каменярі". З історії України ми також можемо згадати про діяльність його партії, особливо її роль на території Галичини.

100 років тому Іван Франко застерігав: "Може бути, що колись надійде пора консолідування якихось вільних міжнародних союзів для осягнення вищих міжнародних цілей. Але се може статися аж тоді, коли всі національні кривди будуть сповнені і коли національні кривди та невлення відійдуть у сферу історичних споминів".

"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... Це вогонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя", - писав той, хто висвітлив цим вогнем найтемніші куточки життя свого народу, змалював їх перед цілим світом. Той, хто збагатив своєю працею багато галузей європейської науки.

У зрілому віці Франко створив чудесний образ батькової кузні, овіяний чаром романтики. Саме звідти Іван виніс глибоку любов до праці, до трудящої людини, до її пісні, виніс відразу до нероб і дармоїдів, що пожирають працю рук чужих, палку віру в можливість кращого життя робочого люду.

Сюжети для своїх творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, але також з першоджерел людської культури – зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Його твори перекладені багатьма мовами світу і мають велике значення для України.

Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: "Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи ж чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі".

Свого часу Іван Якович  навіть пропонував свою кандидатуру на посаду професора української літератури Львівського університету. Він, звісно, блискуче прочитав пробну лекцію, здобув більшість голосів вченої ради, але... його кандидатуру відхилили "зверху", бо "мужик" і "соціаліст" не мав права називатися професором цісарського університету... До того ж, Франкові належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви "українці" замість "русини" – так традиційно називали себе корінні галичани. В "Одвертому листі до галицької української молодежі" Франко писав: "Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів..."

Іван Якович був радикалом, переосмислював багато того, до чого суспільство вже традиційно звикло, що стало для нього нормою поведінки, через те мав складну долю... Він був прапором національного відродження України... Цим, думаю, все і сказано.

Важко назвати когось з інших письменників світового значення, геній якого так плідно виявився в різних сферах творчості і який би залишив стільки наукових і мистецьких творів, як Франко. На моє переконання, Вічний каменяр був проповідником культури, історії, гуманності, праці. Він закликав народ до постійної і тяжкої праці, намагаючись пояснити людям, що тільки так вони зможуть знайти себе і розкрити. Франко дійсно дуже сильно переймався долею українського народу.

Цей поет, мислитель зробив величезний внесок в культуру, літературу та моральний розвиток українців. Він, на мою думку, присвятив все своє життя на користь Україні.

Франко пройшов нелегкий шлях до усвідомлення своєї ролі як духовного пророка нації. Йому судилося пережити зневагу, образу, каяття, відчуження свого народу, самотність і радість відкриття високої правоти самопожертви в ім'я духовного прозріння тих, кого він водив з пустелі рабства та національної сліпоти. Про свою поему Франко писав: "Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні". В наш час ніхто й не згадує того факту, що саме за І.Франка виникли січові стрільці. Він був їхнім натхненником та батьком. Це дуже унікальний випадок. Адже держави ще не було, але армія яка прагнула захищати свій народ вже існувала. Ще з моменту навчання в Дрогобицькій гімназії Франко виніс бажання працювати для свого народу постійно і не зважаючи ні на що. Франко прагнув виростити українців, зродити їх повноправними громадянами самостійної держави. Але колись сам Іван Якович сказав, що потрібно буде багато зусиль щоб "з мужів зробити народ". Думаю, Франко розумів, щоб його ідеї були підтримані та набули розвитку, потрібно, щоб молодь розуміла його ідеї, мрії, намагання. Він розумів, що з бідного, знедоленого, обдертого народу нічого путнього не виросте. Але з іншого боку письменник не покидав надії на гарне українське майбутнє. Він вважав, що з такою славнозвісною історією у нас є великий потенціал. Філософія Франка - це заповідь любові до Батьківщини й до людства. В цілому ж, його філософія - це яскраве втілення філософії українського духу початку XX ст., витоки якої йдуть від Г. Сковороди і Т.Шевченка.

На мій погляд, Іван Франко – це геній, який міг говорити на рівних як з філософами, так і з дітьми, інтелектуал, якому судилося вивести свій

Цитатник PolitPR: Вахтанг Кипиани

Вахтанг Кипиани - журналист.

«Кіпіані Вахтанг — політичний українець грузинського походження, раніше активіст Студентського Братства та УРП, потім журналіст, але завжди хлопець, до якого неможливо ставитись без симпатії» (О.Кривенко, В. Павлів «Енциклопедія нашого українознавства»)


С ноября 2001 по сентябрь 2004 года был выпускающим редактором информационной программы «ТСН» в «Студии „1+1“»
С лета 2002 по сентябрь 2005 года был главным редактором и ведущим программы «Двойное доказательство» в «Студии „1+1“»
С июня 2006 по июль 2007 года занимал должность главного редактора журнала «Еженедельник Фокус».
 С июля 2007 по май 2008 года был шеф-редактором проекта «Великие украинцы» на телеканале «Интер».

1. У каждого телеканала есть своя роль и своя скрипка.
2. Игорь Шувалов - это один из отцов "темников".
http://www.kipiani.org/samizdat/?18 Князь Тьмы и Темников

Темники (это сокращение от русского термина "темы недели") как средство оседлания и уничтожения украинской журналистики является ноу-хау Виктора Владимировича Медведчука.
 http://www.blogger.com/post-create.g?blogID=7582219554801398803
Темники - это сконструированный эсдеками инструмент для "промывания мозгов". Это форма цензуры и давления на медиа. Это - одна из самых грустных реалий украинской журналистики. 


Те́мник — щоденна в 2001—2004 рр. закрита директива керівництву українських ЗМІ, яка містила детальні інструкції щодо того, яким чином треба висвітлювати в новинах політичні події в Україні. Назва «темник» походить від початкової назви цього документу: «Темы недели» 

3. Я сторонник чистого и открытого журнализма.
4.  Никакой дружбы у политиков с журналистами и быть не может по определению.
5. Ирина Лукомская - она была одной из лучших пресс-секретарей украинских партий.
6. Не умение сотрудничать с разными структурами и привело к моему уходу из "Фокуса".
7. Тимошенко "продаёт" обложки. (Прим.: о популярности продаж печатных изданий с изображением Тимошенко Ю.В. на первой странице. )
8. Я занимаюсь сейчас двумя проектами: "Историческая правда" и "Владометр".
9. У мене в колекції близько 20 000 різних друкованих видань.
10. Я колекціоную газети.
11. Збирачі...вони, знаєте, всі чокнуті.
12. Найстаріша газета в моїй колекції 1689 року.

Интересно посмотреть:
1. Владометр http://vladometr.org/

 

Цитатник PolitPR: Анатолий Клименко . Размышления.

Поговорим о пиаре. Или продолжим разговор...
Последнее время PR стал чем-то ужасно модным в сознании людей.  Правда большинство представителей вида Homo sapiens затрудняются в расшифровке самой аббревиатуры "PR". Никто не знает точно, что же это такое, но звучит красиво и загадочно. Люди сразу же окрашивают определение в их любимый ахроматический цвет, прибавляя c улыбкой собственного достоинства в проявленных знаниях: "Чёрный пиар". Браво! В соответствии со сложившейся ситуацией понятие исказилось. Зачастую имеет в себе негативный оттенок.  Кто- то видит его на страницах жёлтой прессы в очередном светском скандале,  а другой, увидев нелепую "раскрученную" историю, скажет: "...ишь как пропиарили." Есть и такие кто с твёрдостью скажет: "Да, знаю. Связи с общественностью. Пресс-секретарь...статьи печатаете".  И останется доволен своими познаниями.  Что ж...
Печально за неграмотность общества. Почему же так происходит? Одна из возможных причин - это следствие того, что специалистами по пиару мнят себя все, кто хоть однажды о нем что-то слышали.  Результат их деятельности представляет собой продукт слишком сомнительного качества для его реализации. Но люди его видят и воспринимают как данное. И делают выводы...формируют свои убеждения.
Каждый из нас готов представить сферу Public Relation  в своей индивидуальной интерпретации. Множество разнообразных определений, яркие жизненные примеры использования технологий PR сформировали наши личные убеждения. Я общался с многими людьми которые работают в сфере пиар как политического так и бизнес направления. У каждого из них своё определение и понимание. Для меня PR - это увлекательная, творческая и чрезвычайно эффективная деятельность направлена на изменение убеждений людей, внедрение в их  сознание необходимого устойчивого образа чего либо, посредством создания новых информационных потоков или корректировки существующих для достижения поставленной цели.  Множество книг пытаются рассказать нам о пиаре с собственной стороны видения. Понимаешь, сколько "воды" вливают в псевдоучебники, когда просматриваешь очередную толстенькую книгу с примерным названием "Простой PR. 100% результат". Вы согласитесь, что без теории в практику ступать не стоит. Но не знаю, что будет хуже - начать с плохой теории или войти вовсе без неё. Определённо можно начать и нужно прочитать таких авторов как Сэм Блэк и Джо Маркони.
Обидно за то, что руководители промышленных предприятий отказываются воспринимать PR всерьёз. Они найдут сотни отговорок чтобы обойти деятельность public relation и свести в своём понимании к "0" его значимость. Естественно им можно говорить о том, что на PR потребуется огромное количество финансовых ресурсов.  Они дадут такие контраргументы и выпады как:
- лучше работал бы водителем грузовика или газоэлектросварщиком. Больше пользы было бы.
- вы, что...куда мы печататься то будем и зачем нам это всё?
- знаешь...деньги любят тишину. Зачем нам огласка?
 и тому подобное...
Эти люди хотят видеть мгновенный результат. Материальный результат от проделанной работы. Суть в том, что они отказываются понимать какие разнообразные направления работ охватывает public relation. Сколько полезных наук вложено в это понятие и как их можно использовать на практике. Недаром многие из влиятельных фигур предпочитают иметь при себе приближённого человека, который зачастую остаётся в тени, но выполняет грандиозную работу, направленную на поддержку своего клиента во имя продвижения и реализации его идей, цели...Значит им то это нужно. И они поняли зачем.
Немного о PolitPR
Заканчивается проект. Много было сказано. Самого разного. Но всегда можно было почерпнуть что-нибудь полезное. Всегда. Много было сделано. Моё представление о особенностях политического пиара в свете политических технологий избирательных кампаний менялось не раз. И разные чувства при этом были в сопровождении. Но итог таков - PolitPR даёт свой, особенный взгляд на жизнь, политику и людей к ней причастных и не только.

Цитатник PolitPR: Владислав Вавилов

Владислав Вавилов - HR-директор, руководитель проекта «Vavilov’s Administrators school», специалист в области обучения и развития персонала.

советник Президента Федерации Бодибилдинга Украины по обучению и развитию персонала.
советник Президента Украинской Федерации Фитнеса по обучению и развитию.
советник Президента Украинской Спа Ассоциации по фитнесу.


1. Сейчас ваша задача победить играющего тренера. Это сложно. Это невозможно. Но нужно попытаться это сделать.

2. Человек в стрессе может сделать гораздо больше чем в обычной ситуации.
3. Люди совершают покупку на эмоциях, а оправдывают её логикой.
4. Продавайте себя!
5. Мой вам дружеский совет - больше анализируйте.
5. Не важно, что ты говоришь, а важно то как ты это делаешь.
6. Люди проверяются на мелочах.
7. У каждого спикера есть определённые слабости.
8. Никогда никакая инфрмация не бывает лишней.
9. Больше всего мне приходиться работать с народными депутатами.
10. Обратите внимание, депутаты в спортивных костюмах не ходят. (Прим.: конечно, нельзя не согласиться с тем, что подавляющее большинство государственных чиновников, народных депутатов, представителей администрации президента ходят в строгих деловых костюмах, но...как всегда есть исключения. Вспомним 2008 год. Л.Черновецкий был приглашен на празднование 95-летия Национальной музыкальной академии Украины имени Петра Чайковского. На празднование  мэр пришел в одежде, которая с трудом могла напоминать фрак, смокинг или костюм. Как вариант - это был строгий спортивный костюм. А почему бы и нет?)

11. Не должно быть бесплатной работы.
12. Взрослейте правильно и плавно.
13. Говорите с животными. Если животные отвечают, то этого я уже боюсь.
14. Я имею в своей команде 4 журналиста, которые пишут мне статьи, а я вставляю лишь своё фото.
15. Если вам говорят "И это всё?" - значит вы проиграли.
16. Стимулирующий стресс - это неотъемлемая составляющая творчества.
17. Ведите себя корректно, а то будете наказаны...и будете преподавать.
18. Стресс - это не специфический ответ организма на любое предьявленое к нему требование.
19. Кофе не стоит пить при стрессе.
20. Вы должны удивлять.
21. Не выкладывайте все  карты на стол.
22. Побеждают до боя.
23. Научитесь наслаждаться победами. Я этого делать не могу. Я не умею отдыхать.
24. Победителей не судят.
25. Ищите проблему в себе.
26. В любом случае...всё приходит с опытом.

Интересно посмотреть :
1. Фильм "Мне бы в небо". )

 

Цитатник PolitPR: Екатерина Кириченко

Екатерина Кириченко - политтехнолог, руководитель Института антикризисных стратегий.
__________________________

ПРОЕКТИ ТА СПІВПРАЦЯ:
Кампанія Віктора Ющенка – 2004 (Прес-служба, PR-служба)
Петро Порошенко
Олег Рибачук
Тарас Стецьків (Перший національний, Євробачення -2005)
Українська Будівельна Асоціація (УБА)
Лев Парцхаладзе
ЮНІСЕФ та Ані Лорак (Попередження пташиного грипу в Україні)
Віктор Пилипишин
Денис Волошин (Спілка молодих соціалістів)
Владислав Каськів
Оксана Продан (Рада Підприємців при КМУ)
Брати Клички
Приїзд до Києва колишнього мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані
Дмитро Андрієвський
Едуард Гурвіц
Владислав Байрака (Банк Кіпру)

______________________________

1. Я так понимаю, что мы здесь все свои и мысли можно озвучивать.
2. Мой совет - всегда формализуйте отношения.
3. Скупой всегда платит дважды.
4. Всегда имейте своих людей. )
5. Основа для работы - это доверенность.
6. Всё познаётся в сравнении.
7. Мы работаем с людьми. А они хуже волков.
8.  Сколько людей - столько и мнений.
9.  В избирательной кампании все враги.
10. В нашей профессии единственное мерило - это достижение той цели, которую поставил заказчик.
11. Кампания не заканчивается днём голосования.
12. Нарабатывайте связи, всегда привлекайте людей в свою кампанию.
13. Без армии нету Цезаря.
14. Всё стоит денег. Даже "Моршинская" здесь не спроста выросла.
15. Любую документацию, распоряжения фиксируйте на бумаге.
16. Штаб лучше всего организовывать с людьми, которые работают за деньги. Не партийцы.
17. Андрей Портнов, Валерий Писаренко...они не знают слова "Нельзя".

18.Создаётся впечатление, что юристы...они всё знают, умнее всех и  они финалисты передачи "Самый умный".
19. Политтехнологи - это не только то, что ты выступил на Интере и твой рейтинг взлетел до небес.
20. Много безумцев приходит работать в штабы.
21. В политике, на выборах, не нужно экономить.
22.  Кампания кампании рознь.
23. Я бы на вашем месте не упускала креативную и ситуативную комнаты.
24. Когда нет войны, - армия всё равно есть.
25. Мне хватает того, что придумал человеческий гений и чем пользуются миллионы. (Прим.: о программном обеспечении ).
26. Программное обеспечение? Мы не NASA и это не полёты в космос. Это нам не главное.   Программное обеспечение не влияет на результат кампании.
27. Ведущий на телевидении - это не надёжный, зависимый и не благодарный труд.
28. За одного битого дают сто не битых.
29. Известное неизвестное - это то, что мы знаем о себе и показываем это.
30. Неизвестное неизвестное - есть вещи, которых мы о себе не знаем.
31. Самое главное ничего никогда не скрывать.
32. Говорите сами и подавайте это под тем "соусом", которым считаете нужным.
33. Хуже всего оправдываться.
34. Никогда не врите журналистам.
35. Если не знаете что говорить - говорите правду.
36. Гениальность Черновецкого была в том, что он выполнял предписания политтехнологов.
37. Наша профессия...Вы как пластический хирург. Мы врачи. Мы не говорим о себе. О нас могут сказать.
38. Я многое могу одна, но нужны ещё и "руки", которые все это делали.
39. Когось треба брудом облити, а про когось потрібно правду-матку висвітлити.
40. Не приписывайте то, чего небыло.
41. Ніхто не любить в Україні працювати стратегічно.
42. Я гадаю, що в політиці можна відмовитись від всього, щоб потім мати щось.
43. Настоящий политик -  это тот, который знает, что делать и зачем ему это. Ему лишь надо не большая помощь.
44. Человеческие отношения играют огромную роль.
45. Двум Богам служить нельзя.
46. Человек не может знать всех. Это нормально.
47. В штабе креативных людей держать тяжело.
48. Избирательный штаб - это как итальянская семья.
49. Любое расширение заканчивается сужением.
50. Научитесь понимать то, чего хочет ваш клиент.
51. У меня во всех избирательных кампаниях есть контрольно-ревизионные отделы и фотоотчёты. Всегда.
52. Я наслаждаюсь архитектурой и любовью народа к тому, что они получили от предков. Я предпочитаю то, что проверено веками.